Віталій Безгін, народний депутат України, голова підкомітету з питань адміністративно-територіального устрою Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування.

Спілкувалася Марія Красненко

Про місцеве самоврядування та локальну демократію

Протягом останніх шести років після Революції Гідності в Україні у сфері місцевого самоврядування відбувається прогрес. Ідеться передусім про реформу адміністративно-територіального устрою. Цього року ми нарешті сформували новий адміністративно-територіальний устрій в Україні. Я маю на увазі не лише нову мапу України, а й розподіл обов’язків, перенесення відповідальності і повноважень на місцевий рівень.

Що ж стосується місцевої демократії, то ситуація тут складніша. Ми розуміємо, що хоч у нас і відбувається розвиток громадянського суспільства після 2014 року, але ми досі навіть не на середньоєвропейському рівні за цим показником. І з законодавчого боку, і з боку громадянського суспільства потрібно працювати ефективніше, особливо в сільській місцевості.

Є ще одна проблема, яка негативно впливає на розвиток громадянського суспільства.
Велика кількість наших співгромадян не дуже цікавляться місцевою політикою, місцевим самоврядуванням. Якщо ми з вами зараз вийдемо на вулицю і запитаємо у пересічних громадян, що вони знають про рішення місцевої ради, або попросимо перелічили бодай п’ять депутатів місцевої ради, я думаю, що 99,9 % громадян цього не озвучать, на превеликий жаль.

Про зміни законодавства

Я вважаю, великою проблемою є відсутність державного моніторингу за законністю. Логічно, що коли ви надаєте гроші для реформування, ви маєте контролювати, щоб їх банально «не пиляли». Тому плануються зміни щодо посилення державного контролю. Крім того, будуть враховані пропозиції і щодо місцевої демократії. Однією з таких змін є новий підхід до того, кого вважати мешканцем територіальної громади. Йдеться не тільки про територіальну прив’язку, за місцем проживання, а й за місцем проведення своєї підприємницької діяльності. Це правильно, бо нині існує проблема, особливо щодо переселенців, коли людина мешкає у новій громаді, генерує там прибутки, але не отримує у відповідь можливості брати участь у житті громади. Тому ці речі у новому законопроєкті «Про місцеве самоврядування» точно врегульовані.

Про цифрову грамотність

Мені подобається те, що зараз робить Міністерство цифрової трансформації України, особливо у впровадженні цифрової грамотності для людей похилого віку. Ми ж розуміємо, що інструменти, які активізують громадянське суспільство, мають бути діджиталізованими для полегшення доступу. І цифрова грамотність – це дуже важливий крок. Я думаю, що такі програми зможуть інтегрувати старше покоління у ці процеси, тим більше, що законодавство про вибори і референдуми так само передбачає онлайн-інструменти.

Про ризики, пов’язані з інструментами локальної демократії

Ризики є із будь-якими інструментами. Незалежно від того, використовуються вони онлайн чи офлайн. Наприклад, розглянемо громадські слухання. Чи можуть «у ручному режимі» сфальшувати результати слухань? Можуть. Чи громадський бюджет – прекрасний інструмент. Чи можуть його спотворювати депутати, подаючи власні проєкти через свої громадські організації і просуваючи їх? Звісно, можуть. Це не означає, що сам інструмент поганий. Це означає, що потрібно запроваджувати запобіжники. Тому незалежно від формату потрібно враховувати ризики.

Поради громадськості

Я б порадив громадськості бути більш конструктивними у питанні нагляду. Ми ж розуміємо, що такий нагляд із боку громадськості передбачає юридичні знання, професійний рівень, а не просто кричати «зрада» чи ходити з плакатами. Але, на превеликий жаль, у нас часто громадські акції перетворюються на деструктив, коли навіть умовно «злочинна влада» виглядає набагато конструктивніше за представників громадянського суспільства. Тому все ж таки потрібно отримувати базові знання, використовувати інструменти, які допомагають аналізувати те, що відбувається, і підходити конструктивно. Тільки так. Не просто волати про зраду, а об’єктивно аналізувати ті чи інші акти, і розуміти, за допомогою яких інструментів можна боротися з певними протиправними діями.

Про можливості та виклики перед новими громадами після виборів

Після виборів 25 жовтня нарешті по всій країні будуть створені громади. Всі будуть у рівних умовах. Крім того, у громадах буде більше фінансової спроможності завдяки тому, що податок на доходи фізичних осіб залишиться на місцях, освітня субвенція надходитиме напряму, буде можливість нормально адмініструвати податок на нерухомість і землю. Це великі можливості. Щодо викликів, то ключовий нині – кадровий. На превеликий жаль, якщо подивитися на депресивні регіони або громади, які сформовані переважно з сільських територій, там є шалений кадровий голод і нерозуміння того, що робити. Я впевнений, що ті громади, які адміністративно утворилися в останній момент, вже пасуть задніх порівняно з лідерами. Тому зараз ми ведемо активні перемовини з нашими західними партнерами, щоб вони допомагали з навчальними програмами, бо поки одні громади, що вже працюють, будуть змагатися за інвесторів, ці новоутворені громади не будуть розуміти, що їм робити зі стратегією розвитку, з обліком земель, з обліком підприємств, як їм адмініструвати це все. А якщо ще й почнуть політично боротися між собою, то це призведе до зростання розриву між спроможними і неспроможними громадами. Це непростий виклик. Однак дуже багато залежить і від самих громадян. Потрібно обирати людей, готових працювати на результат, а не продукувати гасла. Мені не подобається, що деякі органи місцевого самоврядування замість того, щоб розвивати свою територію, починають казати своїм виборцям про те, що у них буде вільна від азартних ігор громада, або попри COVID-19 проводити концерти.

Громадянська участь у місцевому самоврядуванні не повинна закінчуватися на моменті, коли ви ставите галочку в бюлетені та кидаєте його до скриньки. Ви не просто надаєте мандат людині управляти тією чи іншою територією. Для того щоб людина була ефективною, ви повинні їй допомагати, підказувати, а не бути лише спостерігачем. Ви також маєте контролювати те, що відбувається у громаді, тому що, по-перше, у нас бувають різні політики і чиновники, і не всі вони завжди порядні. По-друге, той чи інший депутат місцевої ради краще за вас не буде знати, де яма на дорозі, в якому будинку проблеми з каналізацією чи освітленням. І, звісно, у нас є така практика, що якщо світла в під’їзді немає, то винен міністр енергетики, але насправді потрібно користуватися вже тими інструментами, які є, і бути на активному прямому контакті з представниками депутатського корпусу будь-якого рівня, зокрема і рівня громад, які наближені до громадян і всі їх знають в обличчя. Тому потрібно йти один одному назустріч і працювати на результат, а не займати ворожі табори.