Як розпізнати дезінформацію? Через які канали російська пропаганда «заходить» у Західну Україну? Яку роль у цьому відіграє релігійна складова? Як це відображається на виборчому процесі? Ці та інші питання в Рівному обговорили медіа-експерти, політологи, медіа-юристи, експерти з виборів та громадські активісти.
Вони зібралися за круглим столом на тему: «Фактор російської пропаганди та дезінформації під час виборчої кампанії в Україні та її вплив на президентські і майбутні парламентські вибори».
За словами експертів, інформаційна війна в Україні триває більш ніж 5 років. І наслідки її відчутні. На сьогодні наявні два основні канали трансляції проросійських ідей. Мова йде про деякі телеканали та соцмережі. Люди, які не були готові до такого потужного потоку інформації, ставляться до неї некритично. Тож матеріали з груп, пабліків у соцмережах, де викладається «зрада», легко потрапляють на сторінки звичайних людей, які не усвідомлюють, що вони поширюють. Тому тут необхідно навчати медіа-гігієні і проводити в цьому напрямку просвітницьку роботу, переконує медіа-експерт Юрій Дюг.
Крім того, варто розуміти, що на Рівненщину дезінформація і російська пропаганда буде заходити через націоналістичні канали, через червоно-чорні прапори, бо тут у це вірять, пояснює громадський активіст, експерт із виборів Святослав Клічук.
Важливо також, щоб органи влади правильно налаштовували канали комунікації з громадськістю, аби не виникало підґрунтя для розвитку «зради».
«Фактор зовнішнього впливу завжди буде меншим тоді, коли ми всередині не даватимемо для цього поживний ґрунт, – коментує ситуацію директор РОГО КВУ Олексій Горецький. – Ми не можемо вплинути на наявність самого маніпулятивного контенту, який буде вкидатися в наш інформаційний простір. Але ми можемо ввімкнути мозок більшої кількості наших громадян через аналіз інформації, її співставлення і перевірку. Тобто, потрібно навчати людей інформаційної грамотності, безпечної поведінки в інформаційному просторі. Також важливо, щоб представники органів влади не давали поживи для розвитку подібних сценаріїв. Органи влади мають багато в чому змінити свою комунікаційну політику. Потрібна правильна комунікація з людьми, а не піар заради піару».
Крім того, розглядаючи інтенсивність впливу російської пропаганди, не можна оминути релігійну складову. Зокрема, саме перехід парафій УПЦ МП до Православної Церкви України і настрої вірян стосовно цього.
«В одному із сіл на Рівненщині доволі довго тривав конфлікт між прихильниками Московського патріархату та ПЦУ. Загалом УПЦ МП підтримували близько 70 людей із громади. В результаті під час виборів 70 мешканців села віддали свій голос за кандидата в Президенти Юрія Бойка, – розповідає Юрій Дюг. – Тож, як на мене, зв’язок очевидний».
За словами заступника начальника відділу організаційно-планової роботи, релігії та національностей управління культури і туризму Рівненської ОДА Ігоря Соколовського, нині в області налічується 47 громад, які з УПЦ МП перейшли в ПЦУ. Також на сьогодні лише 3 громади УПЦ КП перейшли до ПЦУ, документи ще від однієї поки розглядають. Крім цього, на розгляді перебувають і документи від першої громади УАПЦ. Разом із тим, процеси переходу були активними в лютому-березні. А зараз вони притихли. Можливо, це пов’язано з календарною порою року. Адже люди зараз займаються власними господарствами, а релігійні питання відійшли на другий план.
Водночас експерти зазначили, що за останні роки для протидії російській пропаганді та дезінформації було зроблено чимало. Йдеться, зокрема, про появу більш якісного українського контенту (передачі, музика, фільми, які відповідають сучасним запитам і можуть бути конкурентними). Але цього не достатньо, щоб перебити системний вплив, який здійснюється вже упродовж тривалого часу.
Тому важливо на стратегічному рівні переглянути основи національної інформаційної політики, яка враховує реалії, відповідає запитам і використовує різні канали комунікації. Також потрібно змінити інформполітику державних інституцій. Крім того, варто активніше працювати над питанням інформаційної просвіти громадян.
Однак не варто забувати, що кожен з нас уже може і повинен робити свій внесок у протидію ворожій пропаганді.
«Головне, що ми можемо зробити щодо себе, своєї сім’ї, близьких, родичів у селі, бабусь і дідусів та дітей – ми повинні вчити їх користуватися мережею Інтернет, – вважає медіа-юристка Тетяна Юзвяк. – В тому числі соцмережею Фейсбук: як правильно читати, кому довіряти, як перевірити ту чи іншу інформацію. Я думаю, ми з цього повинні починати і не чекати, якою буде політика держави».
Захід організований Комітетом виборців України за підтримки Офісу Шотландської національної партії (ШНП) Вестмінстерської фундації за демократію.