Називайте це крутим поворотом долі, життєвим зламом, проте для мене це – межа. Вона розділила життя на До та Після. До був Донецьк та улюблена робота на власному меблевому підприємстві з площею понад 130 кв. м. П’ятеро постійних працівників, при потребі приходила швея, плюс 70 кв. м. торгових площ та продавець. Свої покупці. Після переїзду до Кропивницького – літня   кухня два на два, дві руки та слабенький сайт для продаж. І що, мусив здатися і не шукати нові можливості?

Потім був новий старт і лише ручний інструмент, сяк-так пристосований для виготовлення різних деталей. Багатофункціональний «верстак», то був обідній стіл з прорізями та отворами. Там і відбувалися всі технологічні операції. Аби відпиляти дошку, треба було прикрутити знизу ручну пилку-«паркетку». З іншого боку столу кріпився ручний рубанок, фрезер і навіть дриль зі шліфувальним кругом. Інколи для виконання простої роботи треба було бігти за пару кілометрів до сусідніх майстерень. Кілька разів просити ще нічого, а коли постійно – набридає навіть людям, які готові поділитися.

Далі були перші 30 кв. м. площі в оренді. Потім ще. Перший саморобний верстат, потім другий… Додавалося обладнання, тривала інтеграція в нові життєві та виробничі обставини. Зустрічалися різні люди – доброзичливі й налаштовані вороже. Саме добрі люди розповіли про проект МОМ щодо фінансової допомоги підприємцям-переселенцям, насамкінець додавши: «Якщо не тобі, то кому тоді?» Це подарувало надію. Звісно, я хотів власну майстерню – повноцінну, із якісним інструментом. Але це – великі гроші. Де їх взяти зразу? Треба було написати й захистити проект.

Складання бізнес-плану не було для мене надскладним завданням. За освітою я економіст, маю ступінь магістра. Здобув диплом своїми мізками, а не купив. Тому цифри складалися в таблички. Я добре знаю свою роботу через власні руки та голову, бо сам виконую всі етапи та можу обрахувати вартість замовлення на меблі. Мені дуже бракувало сучасного обладнання.

Подав документи до ГО «Територія успіху», партнера МОМ в Кропивницькому. Я повірив – мене та мою справу підтримають.  Я хотів виготовляти розвиваючі дитячі іграшки та тренажери – з натурального дерева, екологічні та довговічні. Такі, які можна мити, гризти, які не шкодять малюкам. Призначення – від шести місяців і до двох років. Спочатку виготовляв їх для своїх дітей і бачив, скільки радості приносять розумні іграшки. Зрозумів, що це може стати бізнесом, за який мені будуть дякувати сотні батьків.    

Навчання, невеличка плутанина з документами – адже люди не машини, можуть помилятися. Все виправили. Далі пройшов тренінги для самозайнятих осіб та підприємців. Цікаві тренери, корисні семінари, багато нових знань. Все це дало мені впевненість йти далі.

Практично зразу після тренінгів взяв в оренду додаткове приміщення, стали потрібні додаткові руки. Прагнеш до вагомого прибутку – масштабуйся. Раніше доводилося купувати напівфабрикати, залежати від субпідрядників. А це зірвані терміни замовлень, постійні скарги через якість виробів. До того ж ризик при термінових замовленнях – можеш підвести. А це – твій авторитет.

Настав день захисту мого проекту. Рано встав. Готувався і хвилювався. Захист о 9-й годині. О 7:30 сусід по майстерні просить завантажити машину. А я вже – при повному параді. Відмовити не можу. Доставляємо вантаж сусіда на об’єкт. Дрібне ДТП. Напруга зростає. 8:45. Мій зразок на захист – дитячі сходинки-тренажер не поміщаються у ліфт. Тож пішки – на 6-й поверх, вниз, знову нагору. Цейтнот! О 9:15 розклав зразки, голос тремтить, захекався…Доповідач ще той! Через кілька хвилин чую суворий голос «достатньо». Як? Я ж тільки почав переконувати! Які шанси? – запитую. 50 на 50. Ступор. Не може бути! Далі студія на місцевому телебаченні, зйомка, майстерня, праця, вечір…

Це був серпень 2018 року. Місяць чекання здався мені дуже довгим. З розмов з іншими підприємцями чув, що можуть і відмовити у фінансуванні проекту. Ми частіше готові до негативу, до поразки. Не піддавайтеся! Вибудовуйте в думках те, як ваші плани складуться якнайкраще. Мені потрібен був результат. Тож я чекав, чекав і…ось він, довгожданий дзвінок! Я почув «так!» Емоції через край, а я мовчки везу новину в майстерню, своїм.

Коли у жовтні отримав посилку, то був схожий на дитину, яка розпаковує новорічні подарунки. Тільки малеча радіє іграшкам, а я не міг натішитися інструментом. Тут і токарний верстат, і свердлильний, стрічкова та дискова пила, торцювальна пила. Надійна техніка JET для столярних майстерень.

Що змінилося? Поясню на прикладі. Ви приходите в їдальню, там черга. Ви чекаєте на своє замовлення, отримуєте нарешті обід. І тут виявляється – місця за столом немає. Добре. Будете їсти стоячи, бо голодні. Але…Скінчилися чисті прибори, треба чекати, щоб помили. Поки ви пообідаєте, люди вже приходять за підвечірком. Я постійно «висів» у режимі очікування? Бо не мав свого обладнання. Це страшенно дратувало – не той у мене характер.

Тепер мені не треба йти в чужу «їдальню». Я йду на свою «кухню» – тут свій стіл, табурет, тарілка, вилка та ложка. Я незалежний. Напрямок моїх зусиль змінився. Мені не слід шукати субпідрядників й вирішувати їхні задачі. Тепер я зайнятий улюбленою справою і пошуком замовників. Моя мета – виготовляти якісну продукцію з натурального дерева.

Сказати, що виробничі процеси прискорилися і покращилися – нічого не сказати. Тепер у мене не кімната з інструментами та саморобними пристосуваннями. Зараз це повноцінна столярна майстерня на 100 кв.м. Тут можна обробляти деревину від дошки до готового предмета інтер’єру.

Життя вийшло на якісно новий рівень. Бувають тижні, коли я засипаний замовленнями, і всім – терміново. Я вдячний всім людям, які мене підтримали і підтримують. Разом з вами моя мета реалізувалася. Окреме спасибі – чуйним та професійним фахівцям МОМ, організацій-донорів та колективу ГО «Територія успіху». А також тренерам, колегам-підприємцям, коучам. Спасибі моїй родині – це надійна опора.

Попереду у мене – нові цілі, нова продукція, нові замовники. А як інакше?